|
| Ip: 95.135.253.90 Тема: Історико - етнографічна спадщина. ПОЛІССЯ. Кінець XIX - початок XX ст. Інтер'єр житла, с. Сварицевичі колишнього Ровенського повіту Волинської губернії, тепер Дубровицького району Ровенської області В інтер'єрі віддалених районів Волинського Полісся майже до початку XX століття збереглось багато архаїчних елементів. Наслідуючи загальноукраїнську традицію розташування, піч розміщували в кутку біля вхідних дверей, полички -відкриту шафу ('мисник') у протилежному кутку біля входу, лаву попід вікнами чільної стіни, а спальне місце ('піл') безпосередньо біля печі вздовж тильної стіни з колискою над ним. У хатах збереглись такі елементи, як спеціальний димовивідний пристрій ('світець', 'посвіт'), який кріпився під отвором стелі над лучиною. Архаїчною була і форма курної печі, дим від якої виходив одразу в хату, через що закіптюжені стіни нічим не прикрашалися. Характерові курної печі відповідав темний, так званий 'димлений' керамічний посуд ('горщики', 'глечики', 'гла-дущики'). Всі дерев'яні ужиткові речі - посуд, знаряддя праці також були позначені рисами архаїчної простоти. Яскраво-біле полотно із затканим орнаментом сорочки, головний убір жінки ('намітка') та призбирана спідниця у вертикальну смужку складові частини жіночого святкового вбрання - контрастно виділялися на тлі темних зрубних стін. |
14 січня 2010
| Ip: 95.135.253.90 Тема: Історико - етнографічна спадщина. Історико-етнографічний регіон Полісся займає виняткове місце в пізнанні старожитностей народної культури слов’янського етносу, її етнокультурної спадщини та викликає постійний науковий інтерес й привертає до себе увагу етнологів, фольклористів, мистецтвознавців, музикологів, лінгвістів та широке коло шанувальників традиційної культури нашого народу. На Поліссі збереглося багато реліктових явищ матеріальної та духовної культури. Територія Рівненського Полісся є частиною українського Полісся, що знаходиться в басейні річок Горинь, Случ та Прип’ять північніше від міст Рівне, Гоща та Корець й до кордону із Білоруссю на півночі в межах Рівненській області. Рівненське Полісся – це унікальний масив з патріархальним буттям й архаїчною культурою поліщуків, де ще й донині пошановують предків та „водять Куста”. kdlgkl Ой ми були й виликому лісі, Нарадили Куста із зельоного кльону. Нарадили Куста із зельоного кльону, Вийди, господаре, із нового покою. Вийди , господаре, із нового покою, Винесь Кусту да хоч пув-золотого. kdlgkl Ці прадавні піснеспіви звучать й до сьогодні у селах Дубровицького й Зарічненського районів на Рівненщині. „Водіння Куста” - це унікальний дохристиянський обряд, що зберігся , як пласт глибинної прадавньої культури слов’ян. Відбувалося це обрядодійство на Трійцю й розпочиналося із ритуального голосіння на цвинтарі. В селі Сварицевичі Дубровицького району там збираються жителі села, прикрашають могили зеленню (здебільшого це лепех та гілля клену) й жінки голосять, звертаючись до померлих, у імпровізаційній формі „розмовляють із ними”. По завершенні голосіння ”вбирають Куста”, обираючи з-поміж себе найвродливішу дівчину й прикрашаючи її всілякою зеленню „щоб не впозналі”. За крайку затикали гілля широколистих дерев, лепех, а на голову одягали один, або декілька пишних вінків, сплетених із кленового листя, квітів. Кустовий гурт обходив оселі, співав кустових пісень та виголошував побажання: „Ми водили Куста од хати й до хати, щоб були всі люде щасливі й багаті”, „Щоб ішов дощ і все було зелене”, „Щоб Вам коні водились і овечки плодились”. Кустові пісні звучать у виконанні Родинного гурту Чудиновичів із села Сварицевичі , що й донині „кустує” та оберігає ці самобутні реліктові зразки традиційної культури поліщуків. |
14 січня 2010
|
| Закрити |
